«Антропологія на одеській кухні» — це новий подкаст, створений для того, щоб представити антропологію українській аудиторії у момент, коли її спосіб мислення є особливо потрібним. Сучасна соціально-культурна антропологія в Україні практично не має інституційної присутності. Та її методи — терпляче спостереження, увага до повсякдення та чутливість до тих голосів, які зазвичай губляться — є важливим інтелектуальним ресурсом для сучасної України.
Війна робить світ чорно-білим: радикалізує, поляризує і зіштовхує людей між собою. Антропологія опирається цьому сплощенню. Вона наполягає на нюансах, неоднозначності та людської подробиці — пропонуючи шлях до розуміння, а не засудження; спосіб запитувати, як люди живуть і чому вони діють саме так, навіть у часи крайньої напруги.
Подкаст «Антропологія на одеській кухні», який ведуть історик-антрополог Владислав Водько та антропологиня Анастасія Пілявська, доносить цю інтелектуальну практику до української публіки у формі, що є водночас інтимною, доступною та живою. У неформальній атмосфері кухонної розмови, вкоріненої в одеській традиції дискусій «на кухні», ми ставимо складні питання — з цікавістю, іронією та теплом. Епізоди будуть короткими, живими та розмовними, зберігаючи при цьому інтелектуальну серйозність.
У серії діалогів ведучі застосовуватимуть антропологічні погляди до найгостріших питань, із якими сьогодні стикаються українці: нація та національність, етнічність та ідентичність, виклики державотворення, сталість корупції та соціальне виживання в умовах тотальної війни.
У подкасті братимуть участь і гості — серед них деякі з найцікавіших антропологів світу, які вступлять у безпосередній діалог з Україною. Посаджені за одеський кухонний стіл, ці голоси допоможуть поєднати українську публічність із ширшим інтелектуальним світом і повернути антропологію — давно відсутню в українських університетах — у національне інтелектуальне життя.
«Антропологія на одеській кухні» — це водночас публічне введення в антропологію, простір для осмислення українських викликів і маленький акт культурного мосто-будівництва. Її мета — плекати розуміння там, де конфлікт вимагає спрощеності, і збагачувати національну розмову методом та духом, які відмовляються від легких відповідей.